КАТЕГОРІЯ НОВИНИДАТА 04.08.23
Як зберегти робоче місце для працівника з набутою інвалідністю
Приємно знати, що на тебе чекають. Будь-де. Рідні вдома, дворова футбольна команда, колектив на роботі. Ще приємніше повертатися туди, де ти дійсно потрібен. Братися за звичні справи, приходити зранку в офіс чи майстерню.
Але повномасштабна війна зруйнувала плани багатьох. Що робити людям, які стали на захист країни та отримали тяжкі поранення? Чи всі зможуть залишитися у професії?
Насправді дуже багато залежить саме від компанії та її бажання проявити гнучкість стосовно своїх працівників.
Усі ми хоч раз їздили потягом або зустрічали близьких на вокзалі. А ви знаєте, скільки людей працюють в «Укрзалізниці»? 240 тисяч. І це понад 2 000 професій, які взагалі існують тільки тут – більше ніде на ринку праці їх немає.
Підвищений рівень небезпеки, шкідливі умови, вимоги фізичної сили та міцного здоров’я. Що ж, навіть у мирний час знайти роботу для людини з інвалідністю на залізниці було досить складно.
«10 тисяч наших працівників зараз служать. Вже близько тисячі мають серйозні поранення. З них 20-30% потенційно отримають інвалідність. І ми задалися питанням: що буде робити умовний Петро, коли повернеться до свого маленького населеного пункту, де єдиним роботодавцем є залізниця, і не зможе працювати на старому місці? Ми почали створювати свою мережу підтримки. Це невелика група людей, яка супроводжує кожен індивідуальний випадок від початку і до кінця», – ділиться досвідом Ольга Безпалько, директорка департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця», учасниці спільноти «Бізнес без бар’єрів».
Як це відбувається?
– контакт із працівником, який отримав поранення
– з’ясування набутих обмежень для професії
– чи хоче працівник взагалі повернутися на роботу
– чи готовий до нової посади та, у разі необхідності, переїзду
– перенавчання та соціалізація в колективі
«У нас був випадок: молодий хлопець отримав тяжке поранення. Він переніс ампутацію та не зможе далі бути провідником. Йому запропонували можливість роботи в кол-центрі з дому. Не можна за один день всю залізницю змінити, але ми кожного разу шукаємо окремий підхід – яким чином надати людині можливість працювати. Хоча це й дуже непросто», – зазначила Ольга Безпалько.
Напрям дій:
– шлях від випадку до випадку
– виділення конкретної проблеми
– варіанти її вирішення
– як оперативно може бути реалізовано
– набуття досвіду на майбутнє
Дискусія про безбар’єрність пройшла у межах лекторію цьогорічного «Куражу», який підтримав комунікаційну кампанію «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я, що впроваджується за ініціативою першої леді Олени Зеленської, та разом з ГО «Безбар’єрність» залучив профільних спікерів до обговорення теми безбар’єрності та створення рівних можливостей.