Микола Семенюта: «Я знайшов родину в 23 роки. День, коли мене назвали сином, став найщасливішим у житті»

Микола народився з інвалідністю. Щойно біологічні батьки зрозуміли, що син навряд колись ходитиме, одразу від нього відмовилися. Перспектива у таких малюків сумна: із інтернату закритого типу – до будинку для літніх людей.

Усе життя проходить в чотирьох стінах. Така доля очікувала і на мене

Дуже довго Микола прожив у дитячому будинку в Ніжині. Більше 5 років взагалі не виходив на вулицю: ліфта у закладі не було. Бажаючих зносити підопічного у кріслі колісному сходами теж не знайшлося.

«Мною не займалися, нікому було прийти у гості. Я бачив, як до інших дітей приїжджали батьки, забирали їх на канікули. А до мене – ніхто. Однієї миті мені хотілося покінчити зі своїм життям. Бо далі, коли вихованці виростають і потрапляють у заклади до літніх людей, все їхнє життя проходить в чотирьох стінах. І це не метафора. Така доля очікувала і на мене», – розповідає Микола. Нині чоловіку вже 30, і його життя докорінно змінилося.

Усвідомити, що інвалідність – не вирок

Зараз Микола Семенюта – громадський діяч, веде активне соціальне життя та опікується правами дітей. Допомагає іншим зрозуміти, що інвалідність – не вирок. Що у родинному колі дитина зможе подолати усі проблеми, а отримати підтримку сім’ї ніколи не буває запізно. 

Але шлях самого Миколи до такого усвідомлення був непростим. Свою родину чоловік знайшов тільки у 23 роки. Усе життя змінив випадок: до інтернату приїхав уповноважений Президента України з прав дітей, який запитав вихованців про мрії.

«Я відповів: найбільше хочу мати сім’ю. Він поділився моєю історією і вже скоро у соцмережах у мене з’явилося багато друзів. А пізніше я познайомився з майбутньою родиною. Ми багато спілкувалися телефоном і якось вони мене запитали: чи можна тебе називати сином? Це був найщасливіший день у моєму житті», – згадує Микола.

За втілення мрії довелося боротися в суді

До нової родини Миколу з інтернату не відпустили через поставлений на повноліття діагноз «розумова відсталість». Довести лікарську помилку та повернути собі дієздатність чоловік спромігся через суд – за підтримки друзів, журналістів, волонтерів і, звісно, майбутньої прийомної сім’ї.

«Вдома моє життя змінилося. Я вперше побував на весіллі, вперше відвідав сауну, вперше поїхав за кордон. Я багато чому навчився у родині: наприклад, писати прописом. А мамі допомагав на кухні – і вона навчила мене готувати. Тепер я вже працюю помічником кухаря, сам заробляю та живу самостійно. Та головне, чого мене навчили батьки, це не чекати від когось допомоги чи подарунків. А навпаки, допомагати людям, які цього потребують. Я зрозумів, що жоден інтернат не дасть того, що дасть родина, яка любить тебе по-справжньому і таким, який ти є. Сім’я наставить і навчить тебе жити, не від кого не залежачи. І цей урок можна засвоїти тільки в родині. Тож тепер у мене нова мрія: знайти свою половинку і так само створити власну сім’ю», – каже Микола.

Історією свого життя Микола Семенюта поділився під час четвертого Саміту перших леді та джентльменів, який відбувся у Києві за ініціативою дружини Президента України Олени Зеленської. Цьогоріч захід, щоб об’єднує перших леді та джентльменів для подолання викликів світового масштабу, був присвячений захисту дітей. Однією з ключових тем обговорення стала безпека дітей у сім’ї та основні виклики батьківства.